Перечитував підручник з журналістики і там автор згадав Тараса Возняка і Марію Яцимірську ну так вдало (як на мене) щодо учнівської журналістики, що просто не можна було не скористатись.
Втім... Додамо ще ось яку локацію, бо акаунт пані Марії не виглядає живим, вживаним. Чим суттєво, до речі, програє Фейсбук-представництву пана Тараса. От вже і користь від цього тексту. Вірогідна, як пані Марія погляне на питання (чи досвід пана Тараса) стороннім поглядом.
Пропонується поговорити:
а) про Шкільну газету як інституцію, взагалі, на філософському рівні, а також конкретно - про шкільну газету у найближчому до читача закладі освіти;
б) про вміння педагога (передовсім, але ж не тільки) спілкуватись в Мережі.
Коротко, але, погодьтесь, дуже важливо.
Пан Тарас повідомлення не побачив, пані Марія взагалі міцно зачинилась від сторонніх, але шість переглядів наступного дня є. Мовчазних. Це нам знайомо: РаХуКоНе. Знов не вдалось поговорити про ту газету, шкода.
Втім, ще ж не вечір, спробуємо звернутись до друзів пана Тараса. Може серед них є люди, спроможні на діалог? Зацікавлені в тій газеті... До речі, там багато литовців, їм окремий привіт.
А запрошення по акаунтах виглядає так:
Ну і от вже 8.8.26 на 66 переглядах (шматок Числа звіра?) процес завершено. Ніхто нічого не сказав. Може ще про це поговоримо. А поки що статистика: було запрошено 90 лайкарів з акаунту пана Тараса. 14 підтвердили статус ФБ-дружби. Один забанив. То підемо далі? Пішли, але дуже непевне: є кілька лайків (от вже мені ці чарівні сигнали дружньої приязні), але на тому все скінчилось. Хоча є певні позитивні сигнали з патронажного фронту. А нових друзів, що виявили хоч і невеличку, але зацікавленість, запросив до такої от спільноти - може з часом щось же і зрушить у цьому питанні. Спільними зусиллями.
10.8.26 Переглядів: 117
Немає коментарів:
Дописати коментар
Не вагайтесь, пишіть, це важливо і потрібно для поступу, вирішення наших спільних проблем.