1. Клуб ЖШГ
Таємнича назва? Ну здогадайтесь про що йдеться.
Я запрошую колег, що взяли раніше участь в обговоренні (див. Жовква1), вступити в цей клуб, що має на меті, звісно, сприяння шкільному газетярству взагалі, а конкретно саме в Жовкві. Є, знаєте, така вимога в теорії менеджменту, що мета має бути конкретна. Проста і зрозуміла. Але є виключення: пані Галину з відділу освіти Жовкви я запрошую в члени клубу, незважаючи на те, що вона в цій розмові участі не брала. Ніколи не пізно приєднатись.
Простим є і механізм членства в клубі. Треба просто записатись в навчальну групу і показати тим самим приклад жовківчанам. Приклад сучасного ставлення до навчання протягом життя. А потім в залік практичної частини курсу подати в якості автора цього блогу (але можна і іншого) відгук на ці мої пропозиції. Щоб в нас було так по-серйозному, системно і результативно. Дискусія як пошук рішення. Тут ми відчутно побачимо різницю між постом в Фейсбуці (чи в іншому аналогічному середовищі) і текстом для засобу масової інформації. Хоча б і рівня школи. Чи ОТГ.
Клуб, зрозуміло, є відкритим, кожен, хто хоче навчитись і водночас допомогти Жовкві, може додатись і стати членом цієї неформальної спільноти. Крок перший: додатись до Фейсбук-групи Бібліотека, крок другий - прочитати книжку про шкільну журналістику, крок третій - подати авторський текст щодо шкільних газет в цьому, або будь-якому іншому Інтернет-ресурсі.
2. Львів
Ну, тут, зрозуміло, окреме питання, його треба розглянути більш докладно.
3. Київ
Радіо - це ж дуже цікаво, тим більше, що я нещодавно познайомився з аналогічною (ну майже) редакцією у Чикаго. І як нашим колегам, що займаються саме радіожурналістикою, буде це в тему, то тут можна було б... Ну, не будемо накидати їм якісь обмеження чи настанови. Як захочуть, то побачать щось корисне у львів'ян (див. п.2), запозичать і доопрацюють на специфіку радіо як жанру, а як придумають якусь власну схему, то ще краще, тоді і Львів повчиться у Києва. Вже на радіохвилях.
4. Харків
Тут, на жаль, в мене фантазії не вистачає. Втім, я точно знаю, що як в згаданий клуб пан Павло вступить і статтю про шкільну газету напише (а може есей? чи чернетку підручника?), то надасть суттєвої допомоги Жовкві. І там, в тому числі завдяки його роботі, постане реальна конкретна шкільна газета.
5. Що далі?
5.1 Нарада з учасниками обговорення в Жовква1 (і пані Галиною). Індивідуально. Питання про можливі уточнення, доопрацювання цього тексту. Запустили 20.09. Можна приєднатись: 1, 2, 3, 4.
22.09 14 переглядів, два лайки, комент і обіцянка докладніше почитати з часом. До навчальної групи не додавсь ніхто. Будинок вчителя, що його пропонувалось від початку проекту вважати базою, поки що не відповів, то може базою вважати якийсь з закладів освіти? Ну дійсно, це ж радянщина, вважати, що Будинок - це начальство, а заклади - підлеглі. Як вони культивують вже не радянський, а, скажімо, американський спосіб громадського життя, то і з'ясують проміж себе це питання без начальства. Так, у спільній з іншими закладам Фейсбук-групі чи спільноті Шкільна газета. Бачте, є що обговорити, різні варіанти, мабуть, мають свої плюси і мінуси?
5.2 Нарада з директорами львівських закладів освіти, теж індивідуально. Як, може, ви вже помітили, всі заклади освіти, де є газета, мають директора, який при ФБ-акаунті. То спілкуватись з ним дуже просто. Я більше скажу, один з тих згаданих директорів - мій давній ФБ-друг, відтак є надія на плідну співпрацю (а тепер вже більше - а тепер менше; одна особа була пропозицію дружби прийняла, поквапилась, а потім передумала).
Ну і про результати. 25.9 маємо тут 49 переглядів (Львів - 4) і жодної відповіді. Хоч є певні додаткові моменти, що, можливо, щось нам дадуть у майбутньому. А поки що переходимо до форумів.
5.3 Публікація1 запрошення до обговорення по згаданих львівських сторінках і групах починаємо 25.9. До 28 одержуємо 61 перегляд (Львів - 11) і знов ніхто нічого не каже.
5.4. Публікація2 по різних форумах шкільного та громадського характеру. В результаті 128 переглядів, кілька десятків лайків, дві цікаві розмови (перша й друга) і, мабуть, вже кінець? Ну прикро, звісно, а що зробиш, така реальність.
1.Як мені відомо навчання в Японії передбачає вивчення учнів та кому треба надалі навчатися, а кому не треба. Подальше просування у Вашої школі буде, чи ні? 2.Обговорювання на мою думку повинно бути найбільшим сегментом, так, чи ні?
ВідповістиВидалитиЯк інженер і, тим більше, розробник АСУ я вивчав різні стандарти, що встановлюють правила формування документів проектів, планування, контролю тощо. Це підхід, так би мовити, залізний. Ну, грубо кажучи, починаючи виробляти гвинти і гайки, ви знаєте, що за шість місяців вони будуть вкручені в певну конструкцію і вона поїде, попливе чи, можливо, буде ширяти у небі.
ВидалитиАле є інший підхід. Органічний. Чи пошуковий. Коли ти не знаєш напевне, куди заведе та чи інша програма. Перший крок очевидний, обставини другого більш-менш зрозумілі, а от далі...
Може в Жовкві зараз в 3 класі навчається майбутній Президент України. І він (чи вона) мав би навчитись бути журналістом, так же, бо це ж буде вже середина ХХІ століття, уявляєте роль і місце ЗМІ! А їхні технічні можливості! Та ні, не можна уявити.
Але журналіст, людина, що звертається до загалу зі словом - це буде таке саме, як і у часи Руссо чи Драгоманова. І де жовківським дітям навчатись? Я знаю точно вже зараз: у своїй газеті. І я можу їм допомогти ту газету запустити - разом із колегами. Далі не знаю.
Що дискусія є головним інструментом будь-якого розвитку, то точно. Але організована, притомна. Коли люди по форумах одне-одного ображають через те, що хтось щось не так сказав, то це ж не дискусія. Ну тут, знов таки, як переоцінити роль ЗМІ? Але таки ЗМІ, а не зомбоящиків, що людям мозки компостують. А від кого залежить? Від журналіста. Треба його виховати. В школі. В Жовкві зокрема.