Марія Демків. Жовква

... включилась в дискусію про шкільну пресу і написала розлогий серйозний пост. Я, звісно, дуже вдячний пані Марії і хочу його проаналізувати. Сподіваюсь, разом з колегами, розглянемо це питання фундаментально.

Отже (поділ на абзаци додав для зручності відповіді):

Ваші враження і висновки - хибні. \1\

І педагоги не промовчали - вам неодноразово висловлювали свою думку (і я конкретно та й інші).\2\ 

Не хочеться вас образити, але ви робите безпотребну НЕЦІКАВУ роботу. \3\

Молодь живе РЕАЛЬНИМ ЖИТТЯМ, без "звітів" у ваших новостворених тисячі однаковісіньких блогів "ні про що". Ви - живете в МИНУЛОМУ СТОЛІТТІ, а наша молодь - В ХХІ СТОЛІТТІ. 

ви хочете їх навчити совковим газетам і одобрямсам? Не смішіть.... \4\

Те, що ви не знаєте про роботу того чи іншого вчителя, того чи іншого молодіжного осередка - зовсім не означає, що її немає, вони НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНІ ЗВІТУВАТИ ПЕРЕД ВАМИ ЧИ БУДЬ КИМ ІЩЕ. вони це роблять ДЛЯ СЕБЕ. \5\

Тік-токи, інстаграми, інші соцмережі наповнені СПРАВЖНІМ контентом талановитих учнів, студентів, вчителів, так ні, ви все одно всіх намагаєтесь переконати в тому, що всі мають ходити струнко і писати у ваших блогах чи фейсбуці - як під копірочку загнати в одні рамки вашого бачення (ну, розумію, колись так в часи вашої молодості піонери-комсомольці-партійці так і робили,). ну не той тепер час. НЕЦІКАВО це ані дітям, ані молодим педагогам.\6\

---

1. Враження не можуть бути хибними в принципі, вони в кожного свої. А висновки, оцінки можуть відрізнятись від таких саме суджень інших людей, тут треба порівнювати. Моя оцінка щодо шкільної преси: ніхто з педагогів цього не хоче обговорювати. Моя оцінка щодо Фейсбуку партій (ЄС і Слуг): вони не працюють на діалог, обмін інформацією, оцінками і судженнями.

2. А де саме? Бо я знайшов в своєму акаунті тільки ось що. А в Жовкві - тільки про Марію. Найкраще було б, думаю, аби Ви в своєму блозі (на Всеосвіті) написали все, що думаєте про шкільну пресу. Потрібна - не потрібна, чому, в яких форматах тощо.

3. Що Ви! Я дуже вдячний, що нарешті ми розмовляємо і нічого тут образливого для мене я не бачу. Навпаки, Ви підтверджуєте те, що я відчуваю: шкільна преса не цікава педагогам. Але то моє відчуття, а зараз вже проявилась Ваша позиція, що його не тільки підтверджує, а ще і обґрунтовує у певний спосіб. Що дає надію на те, що ми з Вами про щось домовимось і зрушимо це питання. А може не ми, а хтось - прочитає, подумає, і щось зробить. Ну, наприклад, запустить ту саму шкільну газету. Це в остаточному рахунку є моєю головною метою.

4. Ні, я хочу залучити учнів до шкільних форумів, сторінок, навчити їх писати саме в шкільні форуми і блоги, а не в якісь інші. Інші не є моєю турботою, там нехай буде так, як є. Мені треба, щоб учні писали в форум класу про те, що їх цікавить. І вчителі, батьки те читали і відповідали. Чи це буде газета, а може вистачить (для початку) сторінки (але розвинутої) - то життя покаже в кожній школі. І будуть геть різні "газети", власне кластери з дуже різними складовими (включно з ТікТоком, ЮТюбом і Телеграмом). Головне в тому, щоб публічно писали всі - учні, вчителі, батьки, писали як громадські журналісти. Це і є ХХІ сторіччя в моєму уявленні. 

 

5. Це питання публічності. Громадське життя має бути публічним, тоді воно має сенс. А приватне є приватне, його ніхто не чіпає. Ну а робота вчителя представлена в його блозі, може так званому портфоліо. Втім, це робота чи надбання предметника, вчителя. А класного керівника? Як батькам побачити це життя колективу? Як обговорити плани на наступний навчальний рік? На класному зібранні? Батьки не почують. На батьківському? Тоді діти не в курсі. Мабуть сучасний формат - сумістити традиційні обговорення з можливостями форуму класу. Тим більше, що ще ж є і дистанційна освіта. 

6. ТікТок орієнтований на відео, Інстаграм - на зображення, фотки. Я не бачив там чогось схожего на газету, тому, що газета - це передовсім текст, думки, пропозиції. Звісно, є оздоблення графікою, воно допомагає, але навчитись писати тексти, спробувати себе у якості саме журналіста - це важливо для кожного учня. Це ХХІ сторіччя, як я думаю.